вичитка

ВИ́ЧИТКА, и, ж., рідко.

Те саме, що вичи́тування.

Володько волів сто разів більші терпіти болі, ніж вислухувати оті вичитки (У. Самчук);

Леся Українка пише листа В. Гнатюкові в справі друкування її перекладу “Атта Троля” Г. Гейне і головне – вичитки верстки, яку вела в Дерпті, але послати не змогла (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вичитка — ви́читка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вичитка — -и, ж., друк. Дія за знач. вичитувати 4). Вичитка гранок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вичитка — ВИ́ЧИТКА, и, ж., друк. Дія за знач. вичи́тувати 4. Вичитка гранок.  Словник української мови в 11 томах