внучечка
ВНУ́ЧЕЧКА (ОНУ́ЧЕЧКА, рідко УНУ́ЧЕЧКА), и, ж.
Пестл. до вну́чка.
Стара пита у внучечки, внучечка задумалась, – тільки їй на питання головою киває (Марко Вовчок);
Обіцяв [батько] йому віддати на вжиток своє поле, а при своїй смерті записати його найстаршій унучечці (І. Франко);
Вийшла ґаздиня і в долоні сплеснула. – А мої ж ви онучечки кохані, бодай би я ще вашого весілля діждала, бодай би я вас під вінець благословляла! (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)