внівець
ВНІВЕ́ЦЬ (УНІВЕ́ЦЬ), присл.
Дотла, вщент, зовсім.
Яке де упало зерно при дорозі, Те скоро унівець стоптали прохожі (І. Манжура);
Скільки тут, на землі .. Плаче юних сердець, Що розбились внівець Тим коханням палким і огнистим! (М. Рильський);
Слабкий, нецікавий стенд або погано навчений персонал може легко звести внівець вкладені кошти на рекламні заходи (з навч. літ.);
Відсутність обліку зводить унівець формування нормальних економічних стосунків між постачальником та споживачем енергоносіїв (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)