войовничість

ВОЙОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість за знач. войовни́чий.

Саме панувало тимчасове замир'я, племена не виявляли войовничості, і Назон міг безтривожно заглиблюватись у їхні степи (О. Гончар);

Кочовики-скотарі, як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (з навч. літ.);

Войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. войовничість — войовни́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. войовничість — -чості, ж. Властивість за знач. войовничий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. войовничість — ВОЙОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. войовни́чий. Вони [кочовики-скотарі], як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (Іст. СРСР, І, 1956, 13); Але войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137).  Словник української мови в 11 томах