войовничість
ВОЙОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. войовни́чий.
Вони [кочовики-скотарі], як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (Іст. СРСР, І, 1956, 13);
Але войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137).
Словник української мови (СУМ-11)