вручення

ВРУ́ЧЕННЯ (УРУ́ЧЕННЯ), я, с.

Дія за знач. вручи́ти 1.

Зараз під цим дном лежали дві перепустки, приготовані Тамарою для вручення Кирилу Васильовичу (А. Хижняк);

Немовби то було десь на іншiй планетi – i випускний вечiр з врученням атестатiв, i кримська подорож, i квiтуюча рожами дорога на Каховку (О. Гончар);

На вручення грамоти я не поїхав: незручно почувався б серед тих, хто вже опублікував простирадла нарисів та репортажів (А. Михайленко).

Значення в інших словниках

1. вручення — вру́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вручення — -я, с. Дія за знач. вручити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вручення — ВРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. вручи́ти 1. Зараз під цим дном лежали дві перепустки, приготовані Тамарою для вручення Кирилу Васильовичу (Хижняк, Тамара, 1959, 121).  Словник української мови в 11 томах