вскач
ВСКАЧ (УСКА́Ч), присл.
Скачучи; навскач.
Аж доколи Ілько вскач мав пускати свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насідав (А. Головко);
Було видно, як по меншому шляху мчали вскач вершники (І. Багряний);
Цар, піп і пан вмостились верхи на кріпакові й гонять ускач (Василь Шевчук);
– Можеш на коні сидіти?! – І можу сидіти, і можу й ускач гнати! (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)