втілювання
ВТІ́ЛЮВАННЯ (УТІ́ЛЮВАННЯ), я, с.
Дія за знач. вті́лювати.
Побажаймо ж тільки йому на шляхах нового художнього втілювання ясної свідомості своїх сил та власної мистецької вдачі (М. Зеров);
За умов власноручного виконання музичного твору майстерність вчителя музики, окрім педагогічного, має виконавський аспект, адже процес втілювання художньої ідеї у реальному звучанні потребує особистісної участі педагога-музиканта (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)