вугор
ВУГО́Р¹, гра́, ч.
Хижа риба родини вугрових зі змієподібним тілом.
Щуки, коропи, чабаки, секрети (судаки), окуні, лини, стерляді, карасі, вугрі й інша, дрібніша, риба, всі змішалися в одну рухливу купу (А. Кащенко);
Та ось витягли [рибалки] величезного, довшого за людину, морського вугра (Л. Смілянський);
– Знаєш, як на Касплянському волоці ловлять вугрів? Вугрі з Двіни переповзають уночі лугом, бо ікру мечуть у Дніпрі (І. Білик);
До нелускатих риб належать сом, вугор, мінога (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Березюк був дрібний тілом, худий і чорний, як вугор, хоча вдачі легкої та безжурної (М. Малиновська);
Він продовжував у навіженому стані блукати з конференц-залу в кабінет. Спокій вислизав від директора, немов той вугор. Таки треба було щось робити (Л. Дереш).
ВУГО́Р², гра́, ч.
Невеличкий горбочок на шкірі (перев. на обличчі), що виникає внаслідок закупорення сальної залози.
Сіре вилицювате обличчя з ямками від недавніх вугрів перекосилося від страху (М. Руденко);
Звичайні вугрі – це найпоширеніше захворювання шкіри, що вражає до 85 % осіб віком від 12 до 25 років і 11 % людей, старших 25 років (з наук. літ.);
На вугрі накладають компреси з настоянки бруньок тополі чорної та берези бородавчастої (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)