відблискувати

ВІДБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок.

Давати відблиск; відсвічувати.

Очі в його [діда], правда, одблискують, як луска, проте допитливі й проникливі (С. Васильченко);

Коні гиржать [іржуть], списи відблискують у сонці, шаблі бряжчать (У. Самчук);

Сашкове обличчя було бліде, у карих очах відблискував вогонь від свічок (К. Гриб);

Ген-ген червонів череп'яною стріхою склад, дивився віконцями, в яких відблискували останні промені згасаючого сонця (І. Чендей);

// Мати якийсь додатковий колір, відтінок; відливати, відсвічувати.

Під прапором горить лампочка, і серед чорного масиву осінньої ночі прапор червоно відблискує на далекі околиці (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. відблискувати — відбли́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відблискувати — -ує, недок. Давати відблиск; відсвічувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
4. відблискувати — ВІДБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Давати відблиск; відсвічувати. Очі в його [діда], правда, одблискують, як луска, проте допитливі й проникливі (Вас.  Словник української мови в 11 томах