відволожувати
ВІДВОЛО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЛО́ЖИТИ, жу, жиш, док., що.
Робити вологим, вогким, проймати рідиною.
Водяна прохолода одволожувала сухе запашне повітря й напувала цілющою росою .. родючу силу землі (Панас Мирний);
Перед початком сортування висушений тютюн злегка відволожують до стану, що виключає можливість утрати внаслідок подрібнення сухих листків (із журн.);
Він задумливо одволожив у губах хімічний олівець і написав перші рядки (І. Микитенко);
// безос.
Після грози в оту ніч випали ще дощі тихі, з сонцем. Спалені трави одволожило (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)