відданий
ВІ́ДДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до відда́ти 1–3, 5–10.
Це були прицуплені на аркані полонянки, віддані ханові в рабство (Григорій Тютюнник);
На тім тижні я вертаю з села в Софію і там буду собі писати і гребтись в дядьковій бібліотеці, що віддана мені на мешкання (Леся Українка);
Лежать віки, покриті пилом, Позасихала кров на них, Колишнє – віддане могилам, Сіяє сонце для живих (М. Рильський);
Матусина небога була оддана туди за коваля Ляща (Марко Вовчок);
// ві́ддано, безос. пред.
Стерно із рук моїх однято і другому до рук оддано (І. Карпенко-Карий);
Його [Т. Шевченка] оддано в москалі (Панас Мирний);
// Який присвятив себе чому-небудь.
Щось сильно тягне мене до літературної праці – і літературі я відданий цілою душею (М. Коцюбинський).
2. у знач. прикм. Який пройнятий симпатією, любов'ю до когось, чогось, відзначається постійністю, вірністю.
– Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок);
Марина була його другом щирим і відданим, таким, що зустрічаються хіба тільки один раз у житті (Л. Смілянський);
Є в дівчинки і мрія – мати віддану собаку, але тільки вівчарку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)