відквітлий

ВІДКВІ́ТЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до відкві́тнути.

Хвилюють жита, пшениці, і сизі хмарки пилу з відквітлого збіжжя здіймаються догори (Ф. Малицький);

Відквітлі яблуні щось таємно шепотіли у шкільному саду (із журн.);

* Образно. Але губив під люстрами романс прекрасних слів одквітлі вже пелюстки (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. відквітлий — відкві́тлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відквітлий — -а, -е. Який перестав цвісти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відквітлий — ВІДКВІ́ТЛИЙ, а, е. Який перестав цвісти. Відквітлі яблуні.  Словник української мови в 11 томах