відкутий

ВІДКУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відку́ти.

Стріляли на баржі, де сиділи відкуті від опачин веслярі (З. Тулуб);

2002 року став відомим скарб бронзових речей, знайдений у Полтавській області, а серед них – біметалевий клепаний казан, дно та стінки якого бронзові, а вінце було відкуте із заліза (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відкутий — відку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відкутий — ВІДКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відку́ти. Стріляли на баржі, де сиділи відкуті від опачин веслярі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 455).  Словник української мови в 11 томах