відлюдниця
ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до відлю́дник.
Батько святої Варвари, гадаючи, що його кохана дитина виросла в самоті і тому така відлюдниця, дозволив їй бувати серед людей, а сам поїхав у далеку подорож (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)