відлюдниця

відлю́дниця

-і.

Жін. до відлюдник.

Значення в інших словниках

1. відлюдниця — відлю́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відлюдниця — ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник. Батько святої Варвари, гадаючи, що його кохана дитина виросла в самоті і тому така відлюдниця, дозволив їй бувати серед людей, а сам поїхав у далеку подорож (з рел.-церк. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. відлюдниця — ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник.  Словник української мови в 11 томах