відлюдниця —
відлю́дниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
відлюдниця —
-і. Жін. до відлюдник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відлюдниця —
ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник. Батько святої Варвари, гадаючи, що його кохана дитина виросла в самоті і тому така відлюдниця, дозволив їй бувати серед людей, а сам поїхав у далеку подорож (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови у 20 томах