відлюдницький
ВІДЛЮ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. відлюдникові.
Проте на самоті шматком масним та ласим Любив [пан] напхати свій одлюдницький живіт (Рильський, Поеми, 1957, 213).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДЛЮ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. відлюдникові.
Проте на самоті шматком масним та ласим Любив [пан] напхати свій одлюдницький живіт (Рильський, Поеми, 1957, 213).
Словник української мови (СУМ-11)