відлюдницький
ВІДЛЮ́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до відлю́дник.
Проте на самоті шматком масним та ласим Любив [пан] напхати свій одлюдницький живіт (М. Рильський);
Що він надумав отієї ночі, сторонячись людей, на самоті, .. один в своїм одлюдницькім житті? (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)