відлюдництво
ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с.
Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті.
Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Іван Ле);
Вони разом пестять маленьке клишоноге створіння [песика], переплітаючись пальцями і поглядами, об'єднані таємницею свого відлюдництва (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)