відлюдництво
ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк).
ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИЦТВО книжн. (ненависть до людей), МІЗАНТРО́ПІЯ книжн. Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх (Леся Українка). — Пор. відлю́дництво.
Словник синонімів української мови