відлюдництво

відлю́дництво

-а, с.

Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті.

Значення в інших словниках

1. відлюдництво — відлю́дництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків із людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Іван Ле); Вони разом пестять маленьке клишоноге створіння [песика]...  Словник української мови у 20 томах
3. відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк).  Словник синонімів української мови
4. відлюдництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО, а, с. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті. Мовчазна зажуреність поклала свою печаль чужацтва, відлюдництва навіть на очі (Ле, Міжгір’я, 1953, 338).  Словник української мови в 11 томах