відлюдно

ВІДЛЮ́ДНО.

Присл. до відлю́дний 2, 3.

В одній корчмі коло Долини, що стояла відлюдно серед поля, вночі вирізано цілу орендарську родину (І. Франко);

Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (О. Донченко);

– Тепер ми тобі одлюдно жити не дамо! – рішуче прорік Безбородько (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. відлюдно — відлю́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відлюдно — Присл. до відлюдний 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлюдно — див. безлюдно  Словник синонімів Вусика
4. відлюдно — ВІДЛЮ́ДНО. Присл. до відлю́дний 2, 3. В одній коршмі коло Долини, що стояла відлюдно серед поля, вночі вирізано цілу орендарську родину (Фр., I, 1955, 366); Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (Донч., VI, 1957, 117).  Словник української мови в 11 томах
5. відлюдно — Відлюдно нар. Удаленно отъ людей.  Словник української мови Грінченка