відмежований
ВІДМЕЖО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відмежува́ти.
Як різко відмежовані хмарки Од неба, од блакитного простору! (М. Рильський);
Кулеметна й автоматна тріскотня одмежована від нас будинками. Значить, ми у неглибокому ворожому тилу (Є. Доломан);
Шлунок слабо відмежований від стравоходу (з навч. літ.);
Лірика в словесній поетичній творчості .. існує як жанр самостійний, більш або менш чітко відмежований від інших жанрів (Л. Первомайський);
// відмежо́вано, безос. пред.
Землі зони відчуження виведено з господарського користування, відмежовано від суміжних територій і віднесено до категорії радіаційно небезпечних (з наук.-попул. літ.);
Року 1753 від запорозьких земель було одмежовано ще землі од устя річки Чорного Ташлику до устя річки Самоткані по Дніпру і розпочато будівлю фортеці Святої Єлизавети (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)