відмінковий

ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, лінгв.

Прикм. до відмі́нок.

Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові немає (з наук. літ.);

Прикметники за характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень поділяються на дві групи – тверду і м'яку (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. відмінковий — відмінко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відмінковий — -а, -е, грам. Прикм. до відмінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінковий — ВІДМІНКО́ВИЙ, а, е, грам. Прикм. до відмі́нок. Суворого розмежування між відмінковими формами іменників окремих родів в українській мові.. немає (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 428).  Словник української мови в 11 томах