відособленість

ВІДОСО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж., рідко.

Властивість і стан за знач. відосо́блений.

Вірність народу своїм національним інтересам, своїм кращим національним традиціям аж ніяк не веде до національної відособленості (з публіц. літ.);

Чим вищий ступінь фінансово-економічної відособленості, тим ширша можливість вибору способів дії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відособленість — відосо́бленість іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відособленість — -ності, ж., книжн., рідко. Те саме, що відокремленість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відособленість — ВІДОСО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж., книжн., рідко. Те саме, що відокре́мленість. Вірність народу своїм національним інтересам, своїм кращим національним традиціям аж ніяк не веде до національної відособленості (Ком. Укр., 5, 1965, 19).  Словник української мови в 11 томах