відпочивальник
ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто перебуває на відпочинку, проводить де-небудь свою відпустку.
Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Ю. Яновський);
Трохи заважали своєю метушнею рибалки, їх наїхало з міста достогибелі, й не стільки то були рибалки, скільки відпочивальники (Ю. Мушкетик);
До 1956 року Туніс був колонією Франції, наприкінці 60-х років як рай для туристів його відкрили німці, тож переважна кількість відпочивальників саме з цих країн (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)