відстоювання
ВІДСТО́ЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. відсто́ювати 2, 3 і стан за знач. відсто́юватися 1, 2.
– Що ти на правлінні робив!? – Відстоював Дмитра, – похмурнів Варивон. – Бачу, що відстоював, – з'єхидничав старий. – Упаси мене, доле, повік від такого відстоювання (М. Стельмах);
Нам потрібні національно свідоме відстоювання державних інтересів, жорсткий прагматизм у діях, реалізм в оцінках (із журн.);
Основним способом очищення рідкого палива від дрібних механічних часток є відстоювання (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)