відстійник
ВІДСТІ́ЙНИК, а, ч., техн.
1. Споруда або спеціальний резервуар для очищення рідини відстоюванням у системах водопостачання, каналізації, зрошення, гідроенергетики та ін.
Для очищення води від насіння бур'янів застосовують відстійник (з наук. літ.);
Каналізаційний відстійник;
Паливний відстійник.
2. Пристрій у машинах і установках, де відстоюються масло, бензин і т. ін.
На шляху від бензинового бака комбайна до карбюратора пальне проходить через відстійник, частково очищаючись від важких домішок (з навч. літ.).
3. Місце для відстоювання чого-небудь (перев. про транспортні засоби).
Залізниця має план щодо цієї місцевості. Тут хочуть робити відстійник вагонів (із журн.);
// перен. Місце, де накопичується що-небудь небажане, неякісне.
Україна, як і більшість країн СНД, в ті роки стала відстійником викрадених іномарок (з наук.-попул. літ.);
Італія перетворюється на відстійник нелегальної міграції з африканських країн до Євросоюзу (з газ.).
△ (1) Втори́нний відсті́йник – відстійник, у якому відбувається біологічне та хімічне очищення стічних вод.
Вторинні відстійники, як правило, виготовляються з однією середньою воронкою та фундаментальною плитою із нахилом до середини ємності (з наук.-попул. літ.);
(2) Двоя́русний відсті́йник – відстійник, у якому суміщені процеси відстоювання стічних вод і зброджування осаду.
Осад із двоярусних відстійників, біоплівка з біофільтрів зневоднюються на мулових майданчиках (з наук.-попул. літ.);
(3) Перви́нний відсті́йник – відстійник, у якому відбувається механічне очищення стічних вод.
Стічні води надходять у первинний відстійник, де відбувається відділення плавучих забруднень і важких складників (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)