відстійник
ВІДСТІ́ЙНИК, а, ч., техн. Басейн, резервуар або спеціальна посудина для очищання рідини відстоюванням.
На шляху від бензинового бака [комбайна] до карбюратора пальне проходить через відстійник, частково очищаючись від важких домішок (Зерн. комбайни, 1957, 178);
Для очищення води від насіння бур’янів застосовують відстійник (Бур’яни.., 1957, 202).
Словник української мови (СУМ-11)