візочок
ВІЗО́ЧОК, чка, ч.
Зменш. до візо́к 1, 3.
Готова дуга й удила, не достає тільки візочка та кобили (Номис);
Показався малий легкий візочок, тягнений двома палкими кіньми (О. Кобилянська);
[Панас:] Дитина сидить у візочку, а він на моріжку (С. Васильченко);
Скрізь і всюди можна було бачити, як ці відступаючі вермахтівці тягли свою муніцію на візочках, вручну. В очах їхніх був жах або відчай, або порожнеча душевної прострації (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)