вірнесенько

ВІРНЕ́СЕНЬКО.

Присл. до вірне́сенький.

Від міста шляхом надходила молодиця, й стрічалися вони з дівчинкою, й разом додому поверталися, вірнесенько розмовляючи (Марко Вовчок);

Та коли ж, забувши давнє лихо, Заживем вірнесенько та тихо?! (М. Старицький);

[Дружки:] Ой жаль же нам, подружино, та не тебе. Ой, що ти нас запросила та до себе! А ми тобі одслужили вірнесенько. Тепер же нам одклонися низесенько (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. вірнесенько — вірне́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вірнесенько — Присл. до вірнесенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вірнесенько — ВІРНЕСЕНЬКО. Присл. до вірнесенький. Від міста шляхом надходила молодиця, й стрічалися вони з дівчинкою, й разом додому поверталися, вірнесенько розмовляючи (Марко Вовчок, I, 1955, 368); [Дружки:] Ой жаль же нам, подружино, та не тебе...  Словник української мови в 11 томах
4. вірнесенько — Вірненько, вірнесенько нар. ум. отъ вірно.  Словник української мови Грінченка