вірнесенько

ВІРНЕСЕНЬКО. Присл. до вірнесенький.

Від міста шляхом надходила молодиця, й стрічалися вони з дівчинкою, й разом додому поверталися, вірнесенько розмовляючи (Марко Вовчок, I, 1955, 368);

[Дружки:] Ой жаль же нам, подружино, та не тебе, Ой, що ти нас запросила та до себе! А ми тобі одслужили вірнесенько. Тепер же нам одклонися низесенько (Нечуй-Левицький, II, 1956, 433);

Та коли ж, забувши давнє лихо, Заживем вірнесенько та тихо?! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 42).

Значення в інших словниках

1. вірнесенько — вірне́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вірнесенько — Присл. до вірнесенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вірнесенько — ВІРНЕ́СЕНЬКО. Присл. до вірне́сенький. Від міста шляхом надходила молодиця, й стрічалися вони з дівчинкою, й разом додому поверталися, вірнесенько розмовляючи (Марко Вовчок); Та коли ж, забувши давнє лихо, Заживем вірнесенько та тихо?! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вірнесенько — Вірненько, вірнесенько нар. ум. отъ вірно.  Словник української мови Грінченка