віруючий
ВІ́РУЮЧИЙ, а, е.
Який вірує в кого-, що-небудь.
Свято відбувається в найбільшім супокої, на який здатна розварена південним сонцем віруюча людина (Іван Ле);
Як істинно віруюча людина, вона .. збагнула, що Він почув її молитву і не оставить її прохання (М. Стельмах);
// у знач. ім. ві́руючий, чого, ч.; ві́руюча, чої, ж. Людина, яка вірує в Бога; вірник, вірниця.
Ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Віруючих було більш і, зібравшись цілою низкою, пішли вони дивитися на чудо, що з'явилося на замчищі (Панас Мирний);
Лише в 1991 році Свято-Преображенську церкву Великих Сорочинців повернули віруючим (з газ.);
Місце паломництва віруючих.
Словник української мови (СУМ-20)