вірчий
ВІ́РЧИЙ, а, е.
Який свідчить про доручення комусь чого-небудь.
[Бжостовський:] Завтра ж їду сам до Носівки, а поки потурбуйтеся повернути мені мого вірчого листа на управління справами – зараз же (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)