віспуватий
ВІСПУВА́ТИЙ, а, е.
Покритий шрамами від віспи; рябий.
Се був високий, рудий чоловік з віспуватим лицем (І. Франко);
Його віспуваті щоки схожі на сірий шлях, прибитий краплинами дощу (М. Стельмах);
У Гречаного віспувате обличчя – ніби соняшник, з якого меткі горобці позбивали насіння (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)