вітонька
ВІ́ТОНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ві́та.
Верба низько розпустила вітоньки сумні (П. Грабовський);
Прихилила вишня вітоньку низенько (А. Кримський);
Пестливими словами називає Б. Гмиря у листах свою дружину: “щастя моє”, “сонечко моє теплеє”, “вітонька моя яблунева”, “радість моя зоряна” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)