гайдамацтво

ГАЙДАМА́ЦТВО, а, с., іст.

1. Збірн. до гайдама́ка 1, 2.

– Невже ми на самім кінці землі живемо.., що гайдамацтво не зверне покуштувати нашої страви? (Панас Мирний);

Ми лічить [лікувати] хотіли тим народне лихо, щоб гайдамацтво знищить (І. Карпенко-Карий);

– Чув я, гайдамаків зраджували молоді. – Справді? Можливо, не вбачали вони у гайдамацтві останньої правоти? (Г. Колісник).

2. Те саме, що гайдамакува́ння.

Гайдамацтво як форма активного протесту проти несприятливих умов суспільного ладу мало аналогічні явища й у житті деяких інших слов'янських народів, наприклад сербів, де “гайдуки”, або “ускоки”, вели партизанську боротьбу проти турецького панування (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гайдамацтво — гайдама́цтво іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. гайдамацтво — -а, с., іст. 1》 Збірн. до гайдамака. 2》 Те саме, що гайдамакування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайдамацтво — Гайдама́цтво, -ва, -bу  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гайдамацтво — ГАЙДАМА́ЦТВО, а, с., іст. 1. Збірн. до гайдама́ка. Гайдамацтво підняло регіт (Мирний, II, 1954, 295). 2. Те саме, що гайдамакува́ння. Гайдамацтвом хліба собі добували.  Словник української мови в 11 томах
5. гайдамацтво — Гайдамацтво, -ва с. Гайдамачество. см. гайдамака. Левиц. І. 535.  Словник української мови Грінченка