гарбуз
ГАРБУ́З, а́, ч.
1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами.
Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний);
Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А. Малишко);
Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями (М. Вінграновський).
2. Плід цієї рослини.
Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Іван Ле);
На старість жовкнуть гарбузи тяжкі, горох журливо хилиться та й годі (Б.-І. Антонич);
* Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів. Братчики і гості валилися один на одного і зиркали навколо очманілими очима (З. Тулуб);
* У порівн. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдолину, мов на гичці той гарбуз (І. Франко).
◇ Годува́ти / нагодува́ти гарбуза́ми (рідше гарбузо́м) див. годува́ти;
Дава́ти (підно́сити) / да́ти (піднести́) [пече́ного] гарбуза́ (кабака́) див. дава́ти;
Діста́ти (схопи́ти, покуштува́ти і т. ін.) [пече́ного] гарбуза́ див. дістава́ти;
Лиши́тися (оста́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м див. лиша́тися;
Па́хне гарбузо́м див. па́хнути;
(1) Як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. буде, стане, ірон. – уживається як категоричне заперечення змісту сказаного; ніколи не (буде, стане).
А я ж думав – серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)