Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
гарбуз —
-а, ч. 1》 Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. 2》 Плід цієї рослини. Давати гарбуза жарт. — відмовляти тому, хто сватається.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гарбуз —
ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний); Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А.
Словник української мови у 20 томах
Гарбуз —
Гарбу́з іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
гарбуз —
га́рбуз ірон., знев. вояк (ст) гарбу́з 1. гарбуз ◊ я тобі́ про образи́, а ти мені про гарбузи́ → образ 2. ірон., Знев. голова (ср, ст)||калапітра (каляпітра), кібель, лепета (липета), лепетина, маґола, маківка, макітра, макува, мозківниця, паля, розум, фраєрська пала, фраєрське вухо
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гарбуз —
Гарбуз мамі твоїй. Жартівлива лайка. Гарбуз — диня. Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась іти за нього заміж. Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи. Коли хто не говорить до речі.
Приповідки або українсько-народня філософія
гарбуз —
Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід — вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і...
Універсальний словник-енциклопедія
гарбуз —
годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г.
Фразеологічний словник української мови
гарбуз —
ГАРБУ́З (городня сланка рослина; її плід), КАБА́К діал.; ХА́НЬКА заст. (плід). Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні (Григорій Тютюнник); — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка (М.
Словник синонімів української мови
гарбуз —
ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205)...
Словник української мови в 11 томах
гарбуз —
Гарбуз, -за м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. ум. гарбузець. ув. гарбузище, гарбузяка.
Словник української мови Грінченка