гаркання

ГА́РКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Чути було уриване гаркання котрої-небудь із собак (І. Франко);

Стипендіанти кидали учительство і переходили на різні посади у військовій адміністрації, що давали надії на кращий заробіток і на веселішу кар'єру, ніж вічне гаркання в школі (М. Грушевський).

Значення в інших словниках

1. гаркання — га́ркання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гаркання — -я, с., розм. Дія за знач. гаркати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркання — ГА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією. Чути було уриване гаркання котрої-небудь із собак (Фр., VIII, 1952, 24).  Словник української мови в 11 томах