гарячка
ГАРЯ́ЧКА, и,
1. ж., вет., мед. Хворобливий симптом, який полягає у підвищеній температурі тіла, що зазвичай супроводжується поперемінно відчуттям жару й ознобу; лихоманка.
Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був він (Марко Вовчок);
У Ради сильніша форма [кору], ніж у Зорі, і вона бідняжка лежить в великій гарячці (Леся Українка);
Тієї осені стара Кошубиха перебродила Стрий, в холодній воді дістала швидку гарячку (С. Чорнобривець);
Син спав цілком спокійно і виглядав цілком звичайно. Суддя притулив руку до чола дитини, – гарячки не було (О. Маковей);
* У порівн. Меле язиком, неначе з гарячки (приказка).
2. ж., перен., розм. Стан великого збудження.
Лише незвичайне зворушення, ота ярмаркова гарячка сього дня держала його досі на ногах (І. Франко);
Лише Оксен-пожежник, не піддавшись гарячці перевдягання, з'явився, мов на службу, у своїй бравій пожежницькій формі (О. Гончар);
// Піднесена діяльність; напруження.
Я думала, що Вам тепер, під час виборової [виборчої] гарячки, то і циганські діти не милі, не то що мої листи (Леся Українка);
Почалася справжня будівнича гарячка (Іван Ле).
3. ч. і ж., розм. Про запальну нетерплячу людину.
– Та дайте ж хоч усістися. Уже й гарячка з вас! Чи то й на війні так напирали? – спитав Книш (Панас Мирний).
△ (1) Бі́ла гаря́чка – гостре психічне захворювання, що є наслідком тривалого зловживання алкоголем.
– Довбня? Довбня? – замовив смотритель. – Був такий у білій гарячці. Здається, видужав (Панас Мирний);
Тої зимової проклятої ночі наївно думала [Марсалія], що через зеленого змія в нещасного Родіона почалася біла гарячка (Г. Тарасюк);
У людей, що тривалий час вживають спиртні напої, переважно горілку, спостерігається так звана біла гарячка (з наук.-попул. літ.);
(2) Просту́дна (роди́льна, породі́льна і т. ін.) гаря́чка – застарілі назви різних захворювань, пов'язаних із високою температурою тіла хворого.
У 1801 році на Поділлі і Київщині спалахнула епідемія “простудної гарячки” (з наук. літ.);
За два тижні по народженні Галини померла мати її, схопивши в злиднях через недогляд породільну гарячку (Є. Кротевич);
(3) Сінна́ гаря́чка – алергійне захворювання, що виникає в осіб із підвищеною чутливістю до цвітіння рослин та скошених трав.
Один з проявів алергії – сінна гарячка. Вона виникає у деяких людей як реакція на запах і пилок квітуючих та скошених трав (з наук.-попул. літ.).
◇ Поро́ти гаря́чку (спі́шку) див. поро́ти¹;
(4) [Як, мов, ні́би і т. ін.] гаря́чка охопи́ла (обхопи́ла) кого – хто-небудь почав працювати з великим піднесенням, напружуючи всі сили.
Всіх .. нас обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський);
Гарячка охопила його [Адама], чи не з першого дня, як ступив у рідне гніздо: будувати! Будувати, як стій! Там – нове, там поновити, що занепало від часу (Н. Королева);
(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) з [бі́лої] гаря́чки, зі сл. говорити, молоти, белькотіти і т. ін.:
а) не зовсім осмислено, необдумано, згарячу.
Меле язиком, неначе з гарячки (прислів'я);
– Усе пропало, усе – мов з гарячки говорив [Євдоким Юренко] сусідам. – То треба скоріше виїжджати (М. Стельмах);
б) не зовсім осмислений, обдуманий; беззмістовний.
– І не слухайте його, пришелепкуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! – затарабанила Олена (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)