гаубичний
ГА́УБИЧНИЙ, а, е.
Прикм. до га́убиця.
У Сухумі під рейками вибухнув гаубичний снаряд (з газ.);
// Озброєний гаубицями.
Молодий капітан Билина оцінював місцевість, прикидав думкою, де він поставить гаубичні дивізіони (Іван Ле);
Гарматний курінь мав складатися з трьох легких і одної гаубичної батарей та гарматного парку (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)