гирка
ГИ́РКА, и, ж.
Зменш. до ги́ря 1, 2.
– Тридцять п'ять фунтів мірчука виходить, – став гирку – три, а сам на вагах підганяє (А. Головко);
Він намагався узнати годину на ходиках, але гирка вночі обіперлася на спинку стільця – і вони давно вже стояли (П. Панч);
* У порівн. Це був справжній кулак, міцний і важкий, як чавунна гирка (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)