гиркати
ГИ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Сердито гримати на кого-небудь; покрикувати.
Цілий день пан президент лютував і так часом гиркав на Вінтера, що було чути аж до великої приймальні (В. Винниченко);
Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Остап Вишня);
В степу чи в садку збіжаться [Кирило з Терешком] і гиркають один на одного до півночі (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)