главковерх
ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч., іст.
Скорочення: верховний головнокомандувач.
Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч);
І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його [доктора] руках (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)