главковерх
ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач.
Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98);
Їх [хлопчаків] особливо хвилювало, як у цьому бойовому поході відбив Мате Залка в Колчака ешелон золота — золотий запас молодої Радянської Республіки, що його білогвардійський главковерх замірявся вивезти до Японії (Смолич, VI, 1959, 40).
Словник української мови (СУМ-11)