главковерх

главкове́рх

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч., іст. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч); І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його [доктора] руках (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
2. главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98); Їх [хлопчаків] особливо хвилювало...  Словник української мови в 11 томах