глухувато

ГЛУХУВА́ТО.

Присл. до глухува́тий 2.

Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (М. Рильський);

– Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, – сказав [Чумак] напружено, глухувато (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. глухувато — глухува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. глухувато — Присл. до глухуватий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухувато — ГЛУХУВА́ТО. Присл. до глухува́тий 2. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 74); — Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, — сказав [Чумак] напружено, глухувато (Донч., І, 1956, 442).  Словник української мови в 11 томах