гнойовик
ГНОЙОВИ́К, а́, ч.
Один із видів пластинчастовусих жуків, що живе в гною і живиться ним; гнойовий жук.
– Як хочеш, можеш взяти мого жука, – розкрила щедро кулачок, де зберігався великий скарб – жук-гнойовик (Василь Шевчук);
Гнойовики їдять гній і годують ним своїх личинок (з наук. літ.);
* У порівн. Білогруд побачив бельгійську вантажну машину, що вкочувалася на вулицю спаленого села, немов величезний жук-гнойовик (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)